Людмила Лимар

 

ЗАСЛУЖЕНА АРТИСТКА УКРАЇНИ

Творча кар’єра Людмили Лимар почалася в Росії. Закінчивши училище мистецтв у Волгограді, вона стала актрисою Волгоградського театру юного глядача. Серед перших ролей з якими Людмила вийшла на сцену були такі:

ЛЕЛЯ КОРНЄВА у виставі “МІСТО НА ЗОРІ” за п’єсою Арбузова. Реж. Засл. Деят. Мистецтв РРФСР В. Давидов.
ЦАР-дівиця у виставі “КОНЕК-ГОРБУНОК” за казкою Єршова. Реж. Засл. Деят. Мистецтв РРФСР В. Давидов
ЕЛІЗА у виставі “ХИЖИНА ДЯДІ ТОМА” за мотивами однойменної повісті Бічер Стоу. Реж. Лев Вольфсон.
ЗІТА РЕННІ у виставі “ІТАЛЬЯНСЬКА ТРАГЕДІЯ” за романом Ліліан Войнич “Ґедзь” Реж. Ольгерд Тарасов
КОНСТАНЦІЯ у виставі “ТРИ МУШКЕТЕРА” реж. Едуард Шестаков
ТОНЯ ГОЛУБАЄВА у виставі “ІМЕНЕМ РЕВОЛЮЦІЇ” М. Шатрова реж. М. Новохіжин.

Незабаром Людмилу було запрошено до Ростова-на-Дону в молодіжний театр ім. Ленінського комсомолу. Серед ролей цього періоду такі як:

ВИШНЕВСЬКА у виставі “ДОХОДНЕ МІСЦЕ” реж. Лев Дурасов
ШАМАХАНСЬКА ЦАРИЦЯ у виставі “ЗОЛОТИЙ ПЕТУШОК” за казками О. С. Пушкіна. Реж. Лев Дурасов.
МАРІ у виставі “СВІЙ ОСТРОВ” Р. Каугвера. Режисер А. Габ
АГНЕШ ДЕР у виставі “ЯК СПРАВИ, МОЛОДА ЛЮДИНО?” за однойменною повістю Шандора Шомаді Тотта. Реж. Нар. арт. РРФСР Юрій Єрьомін
РОЗА у виставі “ОРФЕЙ” Жуховицького. Реж. Нар. арт. РРФСР Юрій Єрьомін.

За кілька років отримала запрошення до Ростовського-на-Дону академічного театру ім. Горького, де стала провідною акторкою і невдовзі отримала державну премію ім. К. Горького. К. С. Станіславського за роль АКСИНЬИ АСТАХОВОЇ у виставі “ТИХИЙ ДОН” за романом Михайла Шолохова. Серед ролей цього періоду такі, як:

ГАНКА у виставі “МОРАЛЬ ПАНІ ДУЛЬСЬКОЇ” Г. Запольської реж. Нар. арт. Росії В.Шиловський
ПАВЛА у виставі “Зикови” М. Горького реж. Нар. арт. України Е. Митницький
ГВЕН МЕЙГЕН у виставі “АЕРОПОРТ” Г.Хейлі реж. Нар. арт. РРФСР Юрій Єрьомін
АКСИНЬЯ у виставі “ТИХИЙ ДОН” Шолохова. Реж. Засл. Деят. Мистецтв РРФСР Ян Цициновський
ІРИНА у виставі “ЦАРЬ ФЕДОР ІОАННОВИЧ” О. Толстого реж. Засл. Деят. Мистецтв РРФСР Ян Цициновський
БЛАНШ ДЮБУА у виставі “ТРАМВАЙ БАЖАННЯ” Тенессі Вільямса Реж. Засл. Деят. Мистецтв РРФСР Ян Цициновський

 

На запрошення Нар. арт. України Е. М. Митницького приїхала до Києва і стала однією з активних учасниць створення театру Драми і комедії на лівому березі Дніпра, де стала провідною акторкою з великим репертуаром класичних і сучасних ролей.

Серед них:

НАСТАСЬЯ ФИЛИППОВНА в однойменній постановці за романом Ф. М. Достоєвського “ІДІОТ”. Режисер Салюк В. П.
КОМІСАР в “ОПТИМІСТИЧНІЙ ТРАГЕДІЇ” В. Вишневського. Режисер Нар.Арт.Укр. Митницький Е. М.
АББІ ПАНТЕМ у виставі “КОХАННЯ ПІД В’ЯЗАМИ” Юджина О’Ніла. Реж. Пеккер І. Ш.
ГІТЕЛЬ у виставі “ДВОЄ НА ГОЙДАЛках” Гібсона Реж. Боровик Г. І.
АРКАДИНА у виставі “ЧАЙКА” Чехова О. П. Реж. Козменко-Делінде В.
КАРОЛІНА ЕШЛІ у виставі “БІЛИЙ ДЖАЗ КАРОЛІНИ ЕШЛІ” за п’єсою Семерсета Моема “Недосяжна”. Реж. Олексій Лісовець.
НІНЕЛЬ у комедії “ШІСТЬ СТАРИХ ДІВ І ОДИН ЧОЛОВІК” Іоселіані. Реж. Нар. арт. Укр. Е. Митницький.
ДЖЕННІ у виставі “ВСЕ В САДУ” за п’єсою Едварда Олбі “Все в саду” Реж. Юрій Альшиц.
РАХІЛЬ у виставі “НАРЕЧЕНИЙ З ІЄРУСАЛІМА” за п’єсою Йосефа Бар Йосефа” “Важкі люди” Реж. Г. І. Боровик.
ЖЕННІ МАРКС у виставі “ТАКЕ ДОВГЕ І ЩАСТЛИВЕ ЖИТТЯ” Реж. Нар. арт. Укр. Е. Митницький.

За роботу в театрі драми і комедії Людмила Лимар отримала звання заслуженої артистки України.

 

Акторка багато і плідно працювала над жанром моно-вистави в київському театрі “Сузір’я”. Такі вистави в її виконанні, як:

“ВІДЬМА” Шевченка (реж. Боровик Г. І.),
“ОДЕРЖИМА” Лесі Українкі (реж. Нар. Арт. Укр. Кужельний А.П.),
“ЗАЧАРОВАНЕ КОЛО” Катерини Димчук (реж. Нар. арт. Укр. Кужельний А.П.),
“ЛЮДСЬКИЙ ГОЛОС” Ж. Кокто (реж. Боровик Г. І.),
Ностальгічне шоу за романсами Олександра Вертинського “ПРОЩАЛЬНА ВЕЧЕРЯ” (реж. нар.арт.Укр. Єфремов С.)

були відомі не лише киянам, а й стали учасниками багатьох міжнародних театральних фестивалів, зокрема й Единбурзького – найбільшого театрального фестивалю світу.

Неважко помітити, що творча доля познайомила акторку Л. Лимар з дуже великими режисерами, провідними діячами театрального мистецтва Росії, України та Білорусії. Це і Едуард Митницький, Юрій Єрьомін, Всеволод Шиловський, Володимир Салюк, Григорій Боровик, Олексій Кужельний. Робота з цими режисерами стала своєрідною творчою школою з освоєння таємниць театральної майстерності. І настав момент, коли акторку нестримно потягнуло спробувати реалізувати свій професійний і творчий досвід не тільки в акторській справі, а й у режисурі.

1997 року Людмила Лимар разом із чоловіком Коротовим Юрієм заснувала незалежний театр “Срібний острів”, що став творчою майстернею для неї та її однодумців, які вірили в ідею і складний шлях, обраний театром.

Ставши лідером творчого процесу, Людмила Лимар від самого початку зосередила свою увагу на створенні акторського ансамблю з глибоким фаховим підґрунтям і широкою творчою палітрою, бо без глибокого акторського професіоналізму вона не бачила можливості досягти тієї самої мети, закодованої у назві “срібний”, і, крім того, розуміла небезпеку скомпрометувати цю мету.

На постановку першої ж вистави за п’єсою Г. Запольської “Їх четверо” (“Я і це
переживу”) був запрошений режисер, з яким Людмилу пов’язувала велика творча дружба і який був відданий великій школі психологічного театру, засновником якої є Станіславський К. С. Це був Боровик Г. І. (Білорусія. Мінськ).

На “Срібному острові” Людмила Лимар дебютувала, як режисер. І в першій же її виставі “Намисто загальної любові” за п’єсою американського драматурга Л. Герша “Такі вільні метелики” яскраво спалахнули акторські індивідуальності таких молодих акторів, як: Михайла Шикули, Оксани Бандури та Михайла Герасимчука. Людмила виконала роль матері головного героя, ставши партнеркою молодим акторам. Поступово складалася трупа, яка стала міцним творчим підґрунтям для репертуару першого десятиліття. Це такі вистави як “Морфій” Булгакова, “За що тебе даром любити?!” Островського, “Татуйована
троянда” Вільямса, “Хитромудра вдова” Гольдоні, “Детектор брехні” Сігарєва тощо. Образи, створені в цих виставах такими акторами, як Олена Огороднійчук, Дмитро Базай, Олег Коваленко, Лейла Джабієва, довго тішили киян і гостей столиці, а також глядачів на гастролях і фестивалях.
Людмила Лимар і сама брала участь у виставах як актриса. На “Срібному острові” нею створені такі яскраві образи, як:

ДРУЖИНА у виставі “ЇХ ЧЕТВЕРО АБО Я І ЦЕ ПЕРЕЖИВУ!” Запольської (реж. Боровик)
ЖАКЛІН у виставі “ЖАКЛІН” Ніка Беда (реж. Віталій Кено)
МАТЬ ДОНАЛЬДА у виставі “БУСИ ВСЕЗАГАЛЬНОГО КОХАННЯ” Л. Герша (реж. Лимар)
АМНЕРІС у виставі “МОРФІЙ” Булгакова (реж. Лимар)
КУКУШКІНА у виставі “ЗА ЩО ТЕБЕ ДАРОМ ЛЮБИТИ?” Островського (реж. Лимар)
СЕРАФІНА у виставі “ТАТУЙОВАНА РОЗА” Вільямса (реж. Лимар)
ГЕРТРУДА у виставі “ЮВЕЛІРИ” Музи Павлової (реж. Лимар)
Моновистава за поезією Марини Цвєтаєвої “ПТАХ ФЕНІКС” (реж. Лимар)

            

А також вона продовжувала грати моновиставу “Прощальна вечеря” за романсами Олександра Вертинського, яку перенесла зі сцени театру “Сузір’я”

Окрім роботи над виставами Л. Лимар є керівником соціально-творчого проєкту по роботі з молоддю, який носить назву “Срібна дорога до юних сердець”. З 2002 року триває робота над цим проектом за підтримки таких міжнародних організацій, як: ЮНІСЕФ при ООН, посольства
Королівства Нідерланди в Україні. У рамках цього проєкту театр дав багато вистав для дитячих будинків, інтернатів, для дітей інвалідів та дітей з малозабезпечених сімей. Театр провів гастролі по всій Україні, даючи вистави у виховних колоніях для неповнолітніх правопорушників.

Захопившись роботою з акторами, Людмила закінчила режисерський факультет Київського міжнародного університету і паралельно з творчою роботою на “Срібному острові” зайнялася викладацькою діяльністю. Вона викладає майстерність актора. Випустила три акторські курси в театральному інституті Київського міжнародного університету і з 2012 року Людмила – доцент інституту журналістики Київського національного університету ім. Шевченка на факультеті кіно-, телемистецтва.