І знову театр “Срібний острів” переживає важливий етап у своєму творчому та людському житті. Якщо творче життя театру уявити у вигляді сходів і кожен рік вважати за нову сходинку, то ми піднялися на 25 сходинку і готуємося до 26-ої. Тобто нам 25 роки! Багато це чи мало? Для театру, який 1997 року вирішив розпочати життя вільного і незалежного театру, сьогодні можна сміливо сказати, що це дуже доросла дата, бо досвід цих років чітко показав, що незалежний статус – це, насправді, бути залежним від усього… Скільки пережито…, але головне, що ми є, ми живі й готові продовжувати цю дивовижну творчу мандрівку до своєї мети.
На “Срібному острові” зібралося, вірніше згуртувалося в результаті природного відбору, коло однодумців, які вірять в ідею і творчий шлях, обраний театром, більшість з яких молоді й талановиті актори. Театр став творчою майстернею, де велику увагу зосереджено на створенні акторського ансамблю з глибоким професійним підґрунтям і широкою творчою палітрою. На сцені Срібного острова розпочали свої творчі долі такі яскраві молоді актори, як Михайло Шикула, Михаил Герасимчук, Олена Огороднійчук, Оксана Бандура. Кожен із них подарував глядачам багато хвилин своєї натхненної творчості. Цікаво й несподівано розширив свою творчу палітру такий самобутній актор, як Дмитро Базай. Нові грані свого акторського обдарування розкрив заслужений артист України Олег Коваленко. До репертуару театру увійшли і збагатили його своєю творчістю Лейла Джабієва, Тетяна Бондаренко, Ігор Халізов та ін.
За весь час від дня заснування на “Срібному острові” поставлено 25 вистав. Тут і класика, і п’єси сучасних авторів, і вистави для дітей. Такі вистави, як “Морфій” М. А. Булгакова, “А за що тебе даром любити” за п’єсою О. М. Островського “Прибуткове місце”, “Відьма” Шевченка, “Прощальна вечеря” за романсами О. М. Вертинського, “Намисто всезагального кохання” Л. Герша, “Хитромудра вдова” К. Гольдоні незмінно збирали зали, і нині ми взялися за відновлення нашого репертуару й за постановку нових вистав.
Незважаючи на великі складнощі, що склалися в нашій країні, “Срібний острів” не припиняє своєї діяльності, на нашій сцені продовжують виходити нові вистави, дебютувати нові молоді актори, а крім того, ми зважилися на ще один великий крок – ми відкрили Студію Акторської майстерності для дорослих і дітей! Тож тепер ми запрошуємо Вас бути на “Срібному острові” не тільки улюбленим глядачем, а ще й нашим студійцем!
Як все починалося
Усе почалося в далекому 1997 році. За підтримки ТОВ НВРКП “Чорнобль-Відродження” та його Генерального директора Гладкого В. М. виник театр, тобто підприємство, як годиться за всіма юридичними правилами. Ми назвали його “Срібний острів”. Якщо розшифровувати, то за цією назвою ми бачимо образ людини, але людини духовної, людини, яка переживає. Кожен із нас у якомусь сенсі “острів”. А срібло – елемент, що очищає. Ось ми і поставили собі за мету – намагатися очищати простір навколо нас і себе самих за допомогою вічного, як світ, мистецтва театру. Тобто такий от мистецький і моральний орієнтир і напрямок для творчого пошуку. Дуже непокоїлися, що наша ідея не зустріне розуміння в глядачів, бо “Срібний острів” з’явився в “лихі дев’яності”, коли навколишня атмосфера була просякнута криміналом, малиновими піджаками і відчувалася різка духовна деградація в суспільстві. Як бачимо сьогодні, це був тільки початок… Тільки починав розкручуватися маховик розлюдявлення. Але сьогодні можна сміливо сказати, що, як не дивно для нашого часу з розмитими моральними орієнтирами, якраз ця ідея працює і, насправді, затребувана, як ніколи.
Першою виставою, якою театр розпочав свій найперший сезон 1997 р., була постановка режисера Григорія Боровика (Мінськ, Білорусь) за трагікомедією польського класика Габріели Запольської “Їх четверо або я і це переживу!”, де з успіхом прозвучали роботи нар. Арт. України Неоніли Білецької, артистів Алли та Олега Масленникових, Володимира Кузнєцова, Людмили Лимар. та інші.
А далі було багато вистав (загалом було поставлено 23 вистави і 2 було перенесено зі сцени театру “Сузір’я”), гастролей, участі в театральних фестивалях та проєктах і співпраці із зарубіжними організаціями.
«Срібна дорога»
Театр веде велику роботу з юними глядачами. Адже все починається з дитинства та юності. Якщо прищеплювати “срібні” цінності, то найкраще робити це з дитинства.
З 2002 року триває проєкт театру за підтримки ЮНІСЕФ при ООН, посольства Королівства Нідерланди в Україні, який називається “Срібна дорога до юних сердець”. У рамках цього проєкту театр дав багато вистав для дитячих будинків, інтернатів, для дітей інвалідів та дітей із малозабезпечених сімей. 
Театр провів гастролі по всій Україні, даючи вистави в усіх виховних колоніях для неповнолітніх правопорушників. У 2009 році в рамках цього проєкту театр показав виставу “А за що тебе задарма любити?” за п’єсою Островського “Прибуткове місце” в актових залах провідних вишів Києва, а в 2012 році виставу “Наташина мрія” з пронизливою акторською роботою молодої актриси Олександри Деренговської показали для вихованок жіночої колонії для неповнолітніх правопорушниць..
Остання вистава (2017 р.) з цього проекту – “Брати” за п’єсою талановитого сучасного ірландського драматурга Мартіна Макдонаха “Сиротливий захід”, де в гострій та яскравій формі порушуються проблеми виникнення крайніх форм агресії серед молоді, які мають різні погляди на світ, життя, на все… Це п’єса – застереження, заклик зупинитися! Цей заклик ми провезли східною і західною Україною. І скрізь від Лисичанська до Луцька були прийняті з величезною вдячністю та надією на нові зустрічі!
Пам’ять
Одним із найбільших випробувань для театру “Срібний острів” була втрата дорогих і близьких людей, однодумців, членів команди: адміністратора й квиткарки Зінаїди Олексіївни Рощенко, монтувальника декорацій і помічника в усіх технічних справах Юрія Антоновича Головня, трагічно загиблий наш незмінний спонсор і вболівальник за результат усіх наших справ Олександр Віталійович Люлін. І особливо болісно “Срібний острів” пережив відхід технічного директора Юрія Степановича Коротова, на плечах і голові якого трималися всі головні сегменти реального життя театру, організація всього процесу. Він умів робити це так, що творча група навіть не здогадувалася про те, які зусилля на це витрачалися.
Після періоду його важкої хвороби і відходу наша творча діяльність зупинилася і, здавалося, що “Срібний острів” теж закінчив своє земне життя.
Але, через деякий час, все частіше і частіше, невитрачений запас творчої енергії дав знати, що це ще не кінець! Формувалося нове покоління, що рветься в бій і жадає творчих звершень. А ті, хто був вірний “срібному шляху” понад десяток років, ті дедалі сильніше відчували ностальгію за чарівними миттєвостями магічної тиші в глядацькому залі, вибухами сміху чи захопленими й вдячними оплесками за моменти одкровень і любові в наш жорстокий і дивний час підміни понять. І ось ми знову вирішили продовжити наш “срібний” шлях, об’єднавши “стару” і “нову” команду. І робота закипіла. Нині ми відновлюємо репертуар і дивимося вперед з надією.
«Дрейфуємо» світом
Нашою головною проблемою завжди була і залишається – відсутність постійного місця для зустрічі з нашим глядачем, тобто театрального приміщення. Ні, ми знаходили сцени для гри. Ми грали в будинку культури Метробуду, в актовій залі Академії педагогічних наук, у Будинку вчених, у Будинку архітектора, у будинку культури заводу Хімволокно тощо. Але найдовше, близько десяти років ми грали на сцені конференц-залу готельного комплексу Турист. Після нашого відходу цей зал тепер так і називається “Театральним”. Це були, мабуть, найстабільніші і творчо щасливі роки. Спасибі за це керівництву Туриста: Володимиру Сергійовичу Кудрявцеву і Тетяні Федорівні Білоусовій. Ми зустріли в їхній особі абсолютне розуміння нашого творчого потенціалу, наших можливостей і наших устремлінь. Зараз навіть можна сказати, що якби не їхня нескінченна підтримка протягом довгого часу, то “Срібного острова” просто не було б.
А в 2016 – 2017 р. р. у нас була відчайдушна і незабутня спроба влаштуватися в спальному районі з прекрасною романтичною назвою Кадетський Гай. Молоді меценати Олександр Терентьєв і Олександра Деренговська захопилися цією мрією і вклали в маленький зальчик свої сили та кошти, щоб він став затишним і чарівним місцем для театральної творчості….
Це сьогодні можна зустріти не часто і цим варто захоплюватися. Але, як то кажуть, не судилося… Обставини виявилися сильнішими за нас. Цей сюжет вартий окремої сторінки. Наша творчість колективна і дуже залежить від того, що твориться всередині нас і навколо нас. І настав момент, коли стало зрозуміло, що це місце з романтичною назвою не для нас. Ми поїхали на гастролі, а після гастролей знову в дорогу на пошуки нового місця для “Срібного острова”. Так і дрейфуємо 20 років…
Ми з вдячністю пам’ятаємо всіх, хто у скрутний час допомагав нам знайти місце для репетицій і вистав, підтримував і давав надію. Увесь минулий сезон із нами поруч був Сергій Черепанов – письменник, керівник театру “Веселка” і невтомний сіяч добра. Спасибі Аллі Іванівні Дубенюк – натхненному і гостинному керівнику Гринівської вітальні в бібліотеці № 15. А також величезна подяка Російському центру науки і культури в Києві.
Острів сьогодні
А ось нині доля посилає нам новий і, як завжди, оригінальний сюжет. Ми відкрили для себе прекрасну стару залу, де цілком може відбутися наша зустріч із глядачами. Незвичайність у тому, що ця зала розташована на території ІПАГА (Інституту педіатрії, акушерства і гінекології Академії медичних наук України)! Там народжуються, виходжуються і лікуються маленькі діти. Ну хіба це не підходяще місце для НАРОДЖЕННЯ образів театрального мистецтва! Ні-ні, глядачам не доведеться йти через палати й одягати на ноги бахіли. Сама будівля стоїть окремо від приміщення клініки. І в цьому залі, за розповідями працівників інституту, свого часу виступали знамениті артисти України. Такі, як наприклад Євгенія Мірошниченко. Виступали поети, літератори, науковці. Раніше був такий вислів “союз мистецтва і праці”. Тож зал, як то кажуть, “намолений”. Зараз ми там репетируємо і приводимо зал до ладу. Але, найголовніше, ми зустрічаємо розуміння у керівництва і персоналу інституту. Тож готуємося до нового сезону, який, будемо сподіватися, принесе нам цікаві новини….
І останнє на сьогодні: у нас тепер новий статус. Ми тепер не просто театр, а Благодійний фонд і купуючи квитки, глядачі в такий спосіб робитимуть благодійний внесок у нашу творчу справу.
